Фінал фестивалю зібрав навколо себе досить вузьке коло людей, в основному це режисери-початківці, чиї стрічки були представлені до суду журі, та їхня група підтримки – така собі молодіжна тусовка українського кінематографу. 

«Роздягни медіа в кіно!» – такий сміливий заклик організатори конкурсу кинули молодим авторам. Як бачить сучасна молодь роль медіа в житті суспільства і в житті кожного? Що несе в собі потужний потік інформації в ХХІ столітті і як на нього реагує світ? На всі ці питання, пов’язані з правдою та міфами про ЗМІ, намагалися відповісти юні режисери мовою камери. 

У конкурсній програмі оголювали та створювали образ сучасних медіа 20 авторів, але за браком технічних можливостей до уваги глядачів представили тільки 16 стрічок. Зазначимо, що на фестиваль допускалися анімаційні, документальні та художні професіональні й аматорські фільми тривалістю до 30 хвилин, створені українськими авторами в будь-який час і будь-якій країні. За словами організаторів фесту, з одного боку, метою конкурсу було підтримати правильне сприйняття ролі медіа як важливого елементу демократичного суспільства, розуміння важливості існування незалежних ЗМІ, з іншого боку – розкрити й підтримати нові режисерські таланти в Україні.

 

 

  

 Розпалюючи публіку 

«Я думаю, що такі фестивалі насамперед – це імпульси думати, це можливість і мотивація творити, і це шанс бути почутим. Я впевнена, що молоді люди є саме тим мотором, який може дати імпульс якимось соціальним перетворенням. Важливо, щоб хтось допоміг їм організуватися і проявитися, для цього такі фестивалі і робляться», – прокоментувала ТК Катерина М’ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників та одна з організаторів заходу. Також вона додала, що оригінальність проекту в тому, що це не змагання навичок чи технічних можливостей, а змагання ідей на задану тему.

 

 

 

  

 «Знято!» 

 

Основне завдання при підготовці проекту, за словами пані М’ясникової, полягало у з’ясуванні, що насправді думають молоді люди, «які завтра будуть основною аудиторією, про те, що вони бачать сьогодні, про те, що вони споживають, а по-друге – наскільки вони можуть рефлектувати це. Важливими були кожна думка, кожне враження, кожна робота». 

 

Три години безперестанного перегляду кіно засвідчили: ідеї молодих режисерів, незважаючи на непрофесійність зйомок, зачіпають сміливістю, оригінальністю та експериментальністю. Сміх, подив, вигуки в залі протягом показу свідчили, що тема та продукт на екрані не залишили публіку байдужою. 

 

 

 

Володаркою гран-прі, розкішної подорожі у Францію на 64-й кінофестиваль у Каннах, а також переможницею в номінації «Експериментальне кіно» стала львів’янка Катерина Кривошей зі своєю робото «Медіа з нами». У коментарях ТК Катерина розповіла, що її освіта та діяльність абсолютно не пов’язані ні з медіа, ані з режисурою, однак знімати їй дуже подобається, також вона зазначила, що на перемогу не сподівалася і поки не усвідомлює, яку нагороду отримала. «Цей приз дуже суттєвий, але оскільки я його не очікувала, то ще не можу його повністю оцінити, що це означає і як усе далі буде. Це мій перший фільм і перший приз», – каже Катерина Кривошей. Нагороджувала переможницю фестивалю керівник аудіовізуального сектору Французького культурного центру Емманюель Фосійон, яка зазначила, що фестиваль «Кіномедіа» та участь у ньому центру є суттєвим кроком у співпраці України та Франції в сфері кінематографу.

  

У номінації «Анімаційного кіно» перемогу здобули режисери Катерина Горностай та Дмитро Красний за фільм The press – найкоротша стрічка програми (приблизно до 1 хвилини) про всепоглинаючу сутність медіа. Як зізналася Катерина Горностай, цей ролик творився в «останній день дедлайну, за дві години і під хороший настрій». 

 

 

 

 

 «Не боятися показувати не тільки красиве, але й те, що є правдою життя»  

  

Один із членів журі фестивалю Сергій Антонов, директор Film.ua Production, особливо відзначив стрічку Deadline Павла Ковтуна, яка перемогла в номінації «Ігрове кіно». «Не можна сказати, що це ігрове кіно, але можна сказати, що це соціальна мелодрама, щось при перегляді фільму всередині стиснулося, це зазвичай відбувається при соціальних мелодрамах. Побільше би таких тем, не боятися показувати не тільки красиве, але й те, що є правдою життя», – прокоментував пан Антонов. В центрі картини – молодий оператор, якому довелося знімати загибель коханої дівчини. Зазначимо, що сюжет фільму створений на основі реальних трагічних подій – газових вибухів у Дніпропетровську в 2007 році.  

 

 

 

Приз за кращу документальну стрічку вручала Тетяна Лебедєва  

Призи в номінації «Документальне кіно» за стрічку «Інтернет: любов на всі віки» Олени Павленко вручала член журі, голова незалежної асоціації телерадіомовників Тетяна Лебедєва. Пані Лебедєва вважає, що гарною тенденцією в сучасному кінематографі є те, що режисерською діяльності почала все більше займатися молодь: «Я дуже уважно передивилася фільми, дуже багато молодих талановитих людей, і це приємно. Мені байдуже, що щось було не дуже якісно, відчувався брак технічних можливостей, але дякувати Богові, вже минули ті часи, коли потрібно було бути літньою людиною, щоб щось зняти, сьогодні ви маєте таку можливість – знімати і казати людям те, що вам є сказати, а це головне». 

 

У свою чергу, режисерка Олена Павленко поділилася з глядачами, що це тільки другий фільм, знятий нею: «Вчуся я не на режисера, я є журналістом, але завдяки цій винагороді, завдяки людям, які допомагали мені, планую займатися кіно все своє життя. У світі дуже багато гарних історій, реальних людей, не лише вигаданих, і я думаю, що про них треба розповідати».

 

Фільм «Інтернет: любов на всі віки»:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «В Україні без бюджету можна знімати гарне кіно» 

Одну з найпочесніших нагород, приз глядацьких симпатій, здобули Антон Візір і Тарас Меренков за фільм «Продукт». Як прокоментував Тарас Маренков, окрім тих ідей, які глядачі побачили під час перегляду стрічок, крім тих задумів, «є ще один головний меседж – те, що в Україні без бюджету можна знімати гарне кіно». 

 

Фільм «Продукт»:

  

 

 

 

Також увагу публіки привернув (це було відчутно за оплесками та настроями в залі) документальний фільм «Від атракції до Шмельцу. Львівський віц» Ігоря Чайки, хоч ця кінострічка і не здобула жодної нагороди. Фільм розповідає про львівський досвід утвердження «свободи слова» на прикладі історії боротьби мера міста Лева Андрія Садового (а також і медіавласника) з газетою Львівської міської ради «Ратуша» та її «опальним» редактором Миколою Савельєвим.

 

 

 

 

 

Балет «Тодес» 

 

Загалом при перегляді картин відчувалася тенденція представлення медіа в нерозривному зв’язку з політикою: в декількох роботах поставали реальні чиновники чи глави держави (Леонід Кравчук, Віктор Янукович, Ірена Кільчицька Віталій Кличко та ін.) або ж висвітлювалися реальні політичні події, які відбулися в країні за останні роки (президентські вибори, діяльність львівського мера тощо). 

 

 

 

«Важливими була кожна думка, кожне враження, кожна робота» 

 

Катерина М’ясникова зазначила, що сприйняття медіа режисерами, яке відобразилося у короткометражних фільмах, для неї подеколи виявилося неочікуваним, особливо те, що дуже багато молодих людей думають, що медіа «вбивають»: «Алегорично чи напряму, але ці думки звучали у фільмах. Однак це значить для мене, що ці люди здатні до вільної рефлексії, до довільного обдумування світу, вони розуміють, що медіа – це вже перетравлений продукт для тих, хто лінується думати сам».  

 

 

 

 В очікуванні переможців 

  

Подарунки для переможців організатори підготували у вигляді сертифікатів на навчання в «Інтершколі», «Школі режисерів СТБ», «Школи акторської майстерності Film.ua» та Школі рекламних технологій. Організатори «Кіномедіа» зазначили, що планується розвивати проект і надалі.

 

 

 

Шампанського за перемогу

 

 

Фото Руслана Новосьола